Чому потрібна фертигація?

А. Пашковський, д. с.-г. н., професор, заслужений працівник промисловості України.

За матеріалами журналу

«Овочеводство» №6 червня 2009 р.

Фертигація - це внесення у ґрунт розчинних у воді мінеральних добрив. Даний метод у порівнянні з основним та міжрядним методами внесення добрив у сухому вигляді забезпечує більш високу врожайність та економічно ефективніший. Тому поряд із збільшенням площ на краплинному та спринклерному зрошенні, які перевищують 3,5 млн. га у різних країнах світу, продовжується швидке зростання площ, на яких використовують фертигацію.

Наприклад, в Ізраїлі фертигацію використовують на 75% усіх зрошуваних сільськогосподарських площ. З її допомогою в ґрунт під поточний урожай вносять більше половини всього азоту та фосфору та до 70% калію. У США - країні з найбільшим обсягом краплинного зрошення - на площі понад 1 млн. га коефіцієнт площ з фертигацією дуже високий і продовжує збільшуватися щороку.

Щорічний приріст площ із фертигацією спостерігається у країнах із розвиненим сільськогосподарським виробництвом. Основною причиною такого зростання є ефективніше засвоєння рослинами добрив. Так, при розрахунках норм внесення елементів живлення роблять розрахунок норм винесення елементів живлення з урожаєм, у своїй використовують коефіцієнти, враховують рівень засвоєння рослинами добрив.

Для азотних добрив в основному внесенні використовують коефіцієнт на норму добрив під винос з урожаєм, що дорівнює 1,2, при фертигації - 1,1. Для фосфорних - відповідно, 1,9-2,25 та 1,6. Для калійних - 1,6-1,8 та 1,2-1,4. Це перша економія добрив. У свою чергу, фертигація підвищує ефективність водокористування, тому що при однаковому водокористуванні на 1 га врожайність при фертигації значно вища, а собівартість одиниці продукції нижча.

Середні показники врожайності при фертигації, порівняно з традиційними методами внесення добрив (основне внесення та підживлення у міжряддя), в умовах інтенсивної культури наведено в таблиці.

Різницю в урожайності можна пояснити не тільки постійною оптимізацією режиму вологості ґрунту (без переливів або недоливів води), але й постійним певним рівнем концентрації солей у ґрунтовому розчині та, у зв'язку з цим, оптимальною доступністю елементів живлення та засвоєнням їх кореневою системою, збалансованим співвідношенням у поливному розчині NPK, у тому числі за періодами вирощування, коли це співвідношення необхідно змінювати.

У цій системі дуже важливим є і те, що норми внесення добрив розраховують у кг/га на день. Власне, це оптимізована система харчування, спрямовану засвоєння великих кількостей NPK рослиною, наслідком є ​​висока врожайність.

Внаслідок застосування фертигації прискорюється окупність капітальних та інших витрат на вирощування продукції, а надалі підвищується рівень рентабельності.

На думку Європейської іригаційної асоціації, крапельне та спринклерне мікрозрошення, як основний тип іригації сільськогосподарських культур, потенційно може сприяти збільшенню продуктивності рослинництва, збереженню природних ресурсів (землі та води), економії добрив, не завдаючи при цьому шкоди навколишньому середовищу.

Актуальність цих проблем безперечна. При реалізації проекту фертигації необхідно правильно вибрати систему подачі добрив у поливну воду.

Оскільки ця система поєднує ряд основних агрономічних параметрів (тип грунту, точне управління фертигацією, з урахуванням сольової чутливості культури та вартості добрив, що використовуються), економічних показників вартості системи фертигації, практичних умов з використання певних марок добрив, можливість використання обслуговуючого персоналу, можливість автоматизації цих систем у процесі розширення виробництва, то правильний підбір обладнання є особливо актуальним.


СУЧАСНІ СИСТЕМИ ПОДАЧІ ПОДОБІВ


В даний час використовують три системи подачі добрив у поливну систему. Розглянемо позитивні та негативні показники їх застосування.

Система ємностей, які працюють під тиском. Система для внесення сухих розчинних добрив з використанням ємностей місткістю 60-220 л це так зване непропорційне внесення у воду добрив при постійному їх розчиненні. Цю систему ще називають балонною.

Даний спосіб передбачає закладку розчинних добрив у сухому вигляді в ємність для розчинення їх водою, що надходить на зрошення. Частина зрошувальної води надходить у ємність із сухими добривами, розчиняє їх, після чого повертається в магістральний поливальний трубопровід. Основним недоліком цієї системи є те, що площа внесення добрив за одну операцію обмежена обсягом розрахованих на цю операцію добрив у баку.

Система дозволяє легко змінювати марки добрив, що встановлюються, встановлювати різні норми внесення під будь-які культури в процесі поливу однієї ділянки з різними культурами.

Внесення добрив ґрунтується на кількісному параметрі (нормі) та відрізняється невисокою точністю, нерівномірністю внесення добрив у межах поля. Але ця система досить ефективна для внесення добрив під багаторічні культури, такі як плодові, а також культури овочеві та інші рослини на важких та середніх за механічним складом ґрунтах.

Система проста в експлуатації та обслуговуванні. Заправка бака може проводитись на 2/3 об'єму. Внесення добрив слід проводити протягом перших двох третин часу поливу, що забезпечує хороше промивання систем крапельного поливу рештою води.

Система Вентурі. Працює на основі інжекторного насоса типу Вентурі. Це пристрій, що відсмоктує, яке, у свою чергу, подає розчин добрив у систему трубопроводу. Для цієї системи використовують лише рідкі добрива у вигляді маткових розчинів підвищеної концентрації. Вона дещо складніша за попередню, але проста в обслуговуванні, оскільки в ній відсутні рухливі деталі, і відносно недорога.

Внесення добрив здійснюється після початку подачі води по системах крапельного поливу. Система добре забезпечує невелику подачу концентрованих розчинених добрив з високою точністю їх подачі в робочий розчин. Вона придатна для пропорційної (вода: матковий розчин) фертигації.

Система Вентурі досить точно дозує добрива, що подаються, і тому цілком підходить для фертигації овочевих культур.


Система інжекторних насосів різних типів. Ця система — найсучасніша і найточніша, хоча й дорожча порівняно з попередніми. Призначена для внесення лише рідких, зазвичай концентрованих розчинів добрив відповідного складу та концентрації у поливну воду.

Насос відбирає розчин добрив із ємності та впорскує (вносить) його під тиском у магістральний трубопровід. Кількість розчину, що впорскується, легко регулюється. У системах іригації у відкритому ґрунті насоси такого типу працюють від тиску води у системі поливу.

Існують насоси, які можуть вносити різні розчини, у тому числі кислоти з різних ємностей з добривами. З агрономічної та технічної точки зору це ідеальне вирішення всіх проблем вирощування будь-якого рівня врожаю на будь-якому типі ґрунту та з будь-якою системою зрошення.

Насоси, що дозують, — оптимальне рішення для теплиць при інтенсивному вирощуванні овочів і квітів. Іноді вони є необхідними або економічно допустимими для вирощування овочів та багаторічних насаджень у відкритому ґрунті. І тут використовуються різні типи насосів, які працюють від тиску води магістральних трубопроводів.

Насос ТМВ-50 може працювати в режимі 15-250 л/год, ТМВ-600 - в режимі 50-600 л/год.

Останнім часом на світовому ринку з'явилося багато моделей інжекторів дозаторів подачі мінеральних добрив у поливну магістраль. Інжектори пропорційного типу подають певну кількість розчинених добрив у певну кількість води, що подається на зрошення.

Основною перевагою такої технології є принцип пропорційності внесення добрив у процесі поливу, що забезпечує постійне внесення необхідної кількості добрив на плановану площу, незалежно від витрати поливної води або тиску в системі зрошення. Ці інжектори мають різну продуктивність і підбираються при монтажі поливу під необхідну програму фертигації.

На основі використання дозаторів «Дозматик» та подібних до них комплектуються мобільні дозуючі пристрої. У разі потреби комплектуються дозатори-міксери, які з різних ємностей вносять різні види несумісних в одній ємності добрив (кальцієва селітра та сірчанокислі добрива, кислота для підкислення води та промивання краплинних ліній).

Як бачимо, на ринку України пропонується безліч пристроїв для внесення добрив методом фертигації у малих та великих господарствах. Більш висока вартість водорозчинних добрив та додаткові витрати на обладнання для фертигації швидко окупаються високими врожаями всіх культур, що вирощуються з мікрозрошенням, в першу чергу овочевих, картоплі, плодових, ягідних, винограду, хмелю та ін.

Фертигація дуже перспективна при вирощуванні насіння різних овочевих, квіткових культур, насінників цукрових буряків.


МЕТОДИ ФЕРТИГАЦІЇ


Застосування фертигації ґрунтується на дотриманні певних вимог щодо використання добрив. Для фертигації використовують тільки розчинні добрива, вільні від високих доз натрію, хлору та інших шкідливих домішок. Прості та комплексні добрива, що широко використовуються для фертигації: KNO3 зі співвідношенням N:Р2О5: К2O - 13:0:46, КMgNO3 - 12:0:43 + 2-3% MgO, Mg(NO3)2, 6H2O - 11:0 :0 + 15 MgO, KH2PO4 - 0:52:34, K2SO4 - 0:0:51, Ca(NO3)2 - N - 15,5%, CaO - 28,2%, поліхелати мікродобрив, комплексні добрива різних марок, збагачені мікроелементами у поліхелатній формі.

Із добрив, що випускаються в Україні, для фертигації придатні: аміачна селітра, сечовина, калійна селітра. Інші види вітчизняних добрив можна використовувати для основного внесення у ґрунт при його підготовці до вирощування рослин.

Деякі види вітчизняних добрив можна використовувати як водних витяжок, оскільки вони повністю розчиняються у воді. Це не тільки трудомістко при великих обсягах виробництва, але і вимагає постійного агрохімічного контролю для визначення розчиненої частини добрива та отримання ефективних доз добрив, що вносяться.

Крім того, слід враховувати можливість хімічних реакцій у розчині добрив, що може спричинити небажане осадження карбонатів кальцію та магнію, оксидів заліза та ін. Деякі види добрив можуть давати подібні сполуки. Слід уникати утворення та вмісту у ґрунтовому розчині таких шкідливих сполук, як Na2CO3; NaHCO3, NaCl, Na2S04, MgCl2, СаСl2, що у воді.

Використання високоякісних повністю розчинних добрив, незважаючи на їх вищу ціну, організаційно та економічно ефективно ще й тому, що ці добрива мають підвищену кількість елементів живлення (цілком засвоюються рослинами з ґрунту — наприклад, монокалійфосфат: 52% Р2О5 та 34% К2О або комплексні добрива на основі нітратного азоту - різні види селітр: калійна, кальцієва, магнієва та ін.).

В Україні у відкритому ґрунті фертигація починає широко використовуватись для інтенсивної технології вирощування овочів, винограду, плодових. У захищеному ґрунті вона застосовується для ґрунтової та малооб'ємної культури овочів та квітів.

Однак слід врахувати, що ємність поглинання ґрунту та насипних субстратів різко відрізняються один від одного, тому не можна переносити методи фертигації при малооб'ємній культурі на польові культури, де рівні внесення добрив у різних умовах вирощування будуть іншими. Кількість елементів живлення в одиниці обсягу субстрату залежить від показника кислотності ґрунту на одну рослину, потреби окремих видів рослин у добривах за весь період вирощування, а також в окремі періоди та фази зростання.

Місткість поглинання елементів живлення при ґрунтовій культурі залежить від величини показника кислотності ґрунту, концентрації солей у ґрунтовому розчині, що визначається в одиницях ЄС у мСм/см, кількості глинистих та мулистих частинок у ґрунті.

Програма фертигації повинна враховувати тип ґрунту та наявність у ньому доступних для рослин рухомих форм основних елементів живлення. На підставі агрохімічних аналізів за стандартними методиками та запланованим рівнем урожайності складають програму внесення добрив. Вона може ґрунтуватися лише на застосуванні фертигації або внесенні частини добрив під час підготовки ґрунту: основне внесення + фертигація.

Міжнародна практика фертигації свідчить, що на піщаних та супіщаних ґрунтах усі добрива краще вносити цим методом. На середніх за механічним складом (легко- та середньосуглинистих) ґрунтах при низькому рівні вмісту елементів живлення поєднують основне внесення добрив з фертигацією, а при середньому та високому рівні забезпеченості елементами живлення застосовують лише фертигацію.

На важких за механічним складом ґрунтах — різних типах чорноземів та важкосуглинистих опідзолених ґрунтах — при низькому та середньому рівні забезпеченості елементами живлення поєднують основне внесення добрив із фертигацією, при високих показниках кількості макроелементів застосовують лише фертигацію.

Зазвичай у основне внесення дають до 10% азоту, 40 - фосфору та 30% калію. Для основного внесення можна використовувати різні види добрив, що погано розчиняються: суперфосфат, амофоси, хлористий калій, нітроамофоску та ін.

Помилка у тексті

Дякуємо!
Ваш коментар відправлений!