Шкідливі хвороби картоплі та томату. Частина 1
Фітофтороз. На картоплі хвороба вражає листя, стебла, бульби та паростки.
На картоплі хвороба вражає листя, стебла, бульби та паростки. Іноді виявляється на бутонах та ягодах.
Виявляється захворювання, як правило, у другій половині вегетації картоплі, у період від бутонізації до початку цвітіння. Спочатку ознаки ураження спостерігаються на частках листя нижнього ярусу рослин, а пізніше - на листі середнього та верхніх ярусів.
На листі з'являються бурі розпливчасті плями, що частіше розташовуються по краях часточок листа. Рано вранці або у вологу погоду на нижній стороні плями, зазвичай по краю, утворюється білий наліт, що складається з органів спороношення збудника хвороби. У вологу та теплу погоду плями швидко розростаються та покривають всю листову пластинку. Листя відмирає, стає коричневим або темно-коричневим і звисає на стеблах.
Далі фітофтороз може поширюватися на черешки листя і стебла у вигляді поздовжніх бурих плям, що загнивають, або штрихів. У місцях поразки часто утворюються перетяжки, у результаті спостерігаються злами черешків листя і стебел. Рідше плями зустрічаються на квітконіжках, бутонах та ягодах картоплі. За сприятливих умов розвитку хвороби бадилля може відміряти дуже швидко.
Бульби можуть заражатись фітофторозом ще в липні, а також у період збирання. На них з'являються бурі, свинцево-сірі, трохи вдавлені плями, тверді на дотик. На розрізі бульби, зробленому місці утворення плями, м'якоть світло-коричнева, хвора тканина неглибоко проникає у серцевину як розпливчастих клинів чи языков.
Слід зазначити, що фітофтороз може з'являтися і в більш ранні терміни розвитку рослин, починаючи від фази сходу. При цьому уражаються стебла та черешки. На сходах картоплі хвороба, як правило, розвивається не дуже активно, що пояснюється відмиранням значної частини паростків ще до появи їх на поверхні ґрунту, а також відсутністю в цей період умов, сприятливих для розвитку захворювання.
Величезна шкідливість фітофторозу картоплі обумовлена високою швидкістю розвитку хвороби. За сприятливих для патогену умов за 7–10 днів на рослинах може загинути все бадилля. У той самий час зниження врожаю залежить від часу появи хвороби та її розвитку: що раніше уражена бадилля, тим менше врожай бульб.
Загалом за відсутності захисних заходів та активного розвитку хвороби втрати врожаю можуть досягати 60%. Слід враховувати також, що уражені бульби втрачають господарські якості, а період зберігання можуть згнити.
На томаті хвороба проявляється на плодах, листі та стеблах. При ураженні листя переважно по краю пластин утворюються бурі плями, навколо яких можна спостерігати блідо-жовту зону. В умовах вологої теплої погоди плями швидко збільшуються в розмірах, а з нижньої сторони часто утворюється білуватий наліт, розташований за контуром або по всій поверхні ураженої ділянки. На черешках листя плями бурі, витягнуті в довжину, без нальоту.
Плоди схильні до захворювання на різних етапах розвитку. На уражених зелених плодах утворюються розпливчасті коричневі тверді на дотик плями, а внутрішня тканина набуває світло-коричневого забарвлення. У цілому нині конфігурація плям лежить на поверхні плодів буває кільцеподібна, концентрична, облямована та інших.
За сильного розвитку хвороби весь плід стає коричневим. В умовах високої вологості повітря на поверхні уражених плодів спостерігається слабкий білуватий наліт, що складається з органів спороношення гриба.
На уражених стеблах з'являються плями неправильної форми, темно-бурого кольору, які часто зливаються між собою і утворюють некротичні перехоплення. Поверхневий наліт гриба немає.
Шкідливість фітофторозу томатів велика: уражене листя відмирає, що веде до зменшення асимілюючого апарату рослин; хворі плоди стають непридатними для використання для харчових цілей; проникнення патогену всередину плодів призводить до недобору врожаю насіння та зниження їх посівних якостей.
Збудник фітофторозу - гриб Phytophthora infestans (Mont.). У період вегетації він утворює безстатеве спороношення, представлене зооспорангієносцями з зооспорангіями (у вигляді білого нальоту). З допомогою останніх патоген поширюється.
За вегетаційний сезон P. infestans може продукувати кілька безстатевих генерацій, що зумовлюють епідемічний розвиток захворювання.
У природних умовах гриб представлений популяціями, що відрізняються вірулентністю рас. Їх склад залежить від сортів та гібридів рослин, поширених у тому чи іншому регіоні.
Слід зазначити, що до 1980-х років розмноження збудника фітофторозу в наших умовах здійснювалося безстатевим шляхом. У довідковій літературі можна знайти інформацію про те, що у природних умовах гриб не утворює статевої стадії. Водночас у 1986 році на території України було виявлено статеве спороношення гриба, представлене ооспорами.
Причина цього — поява нової, більш патогенної, «мексиканської» форми збудника фітофторозу. У той же час, статеве потомство відрізняється утворенням великої кількості агресивних ізолятів, здатних швидко долати стійкість сортів, що вирощуються, і адаптуватися до екологічних умов, що складаються.
Джерелами інфекції фітофторозу є хворі бульби, в яких знаходиться міцелій патогену. Крім того, ооспори здатні зберігати життєздатність протягом 2-3 років. P. infestans вражає та інші види пасльонових рослин, серед яких і бур'яни.
Розвиток гриба P. infestans можливий лише за високої відносної вологості (не нижче 75%) або за наявності краплинно-рідкої вологи (дощі, нічні роси та тумани). Сприятлива температура розвитку гриба — помірковано тепла. Інкубаційний період хвороби – 3-9 днів.
Для процесу зараження рослин картоплі збудником фітофторозу оптимальним є наявність краплинно-рідкої вологи. Крім того, спороутворення у гриба відбувається за високої відносної вологості повітря. Сприяють розвитку хвороби прохолодне дощове літо, низький агрофон, порушення сівозміни, відсутність просторової ізоляції між полями стійких та сприйнятливих сортів картоплі та томату. Томати найбільш сильно уражаються фітофторозом у разі їхньої близькості до посадок картоплі.
На ділянках, розташованих у місцях постійного зволоження, де довго тримається волога, фітофтороз може розвиватися без атмосферних опадів. Настання сухої спекотної погоди іноді призупиняє розвиток захворювання, що почався.
Для захисту картоплі від фітофторозу в період вегетації рослин найбільш радикальним способом є використання дозволених фунгіцидів (Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, Київ, 2012 р.). При цьому необхідно попереджати поразку хворобою всіх органів рослин протягом усього періоду їх зростання та розвитку.
Перше обприскування проводять до появи перших ознак захворювання, пізніше змикання бадилля у рядах. Наступні обробки та його кратність розраховуються виходячи з терміну та механізму дії застосовуваного фунгіциду, стійкості сорту, прогнозу розвитку хвороби. У той же час, початок використання фунгіцидів вже при появі захворювання призводить до зниження ефективності захисних заходів.
При застосуванні препаратів слід суворо дотримуватися регламенту їх використання, що значно підвищує їх ефективність, а також запобігає формуванню популяцій гриба, резистентних до фунгіцидів комбінованої дії.
За 10 днів до збирання врожаю рослини обробляють дозволеним десикантом. Цей прийом попереджає зараження бульб картоплі. Збирання врожаю проводять у суху та теплу погоду, при цьому бульби оберігають від механічних пошкоджень.
Захист томату від фітофторозу ґрунтується на фітосанітарних та терапевтичних заходах. Необхідно дотримуватися правильної сівозміни (це знижує запас інфекції в грунті) та просторову ізоляцію між полями томату та картоплі не менше 500 м (інакше відбувається масове ураження томату фітофторозом). Розміщувати томат слід на ділянках, що добре провітрюються.
Важливо дотримуватися оптимальних термінів висадки та оптимальної густоти насаджень. Культура пізніх термінів посадки у відкритому ґрунті або в теплицях в осінньому обороті уражається сильніше. Суворе дотримання агротехнологічних прийомів для догляду за рослинами (правильні поливи, застосування мінерального добрива) підвищує стійкість рослин до фітофторозу (підвищений вміст азоту в ґрунті сприяє ослабленню рослини та може призвести до зараження патогеном).
В умовах теплиць необхідно створювати умови із порівняно сухим кліматом. На ранніх етапах вегетаційного періоду слід своєчасно виявляти та видаляти уражені рослини.
Позитивні результати спостерігаються під час проведення профілактичного обприскування біопрепаратами. У той самий час вирішальну роль обмеження розвитку фітофторозу грають терапевтичні заходи. Починати обробку рослин фунгіцидами слід з огляду на прогноз розвитку захворювання.
У цьому враховуються зниження нічних температур (10…12°З) і настання дощового періоду. Після прояву фітофторозу на рослинах томату втрати врожаю зростають. Щоб уникнути стійкості збудника фітофторозу до фунгіцидів, доцільно проводити обробки, чергуючи препарати з різними діючими речовинами.
Повний їхній перелік наведено у виданні «Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», Київ, 2012 р. При застосуванні проти фітофторозу хімічних засобів (це часто збігається з плодоношенням рослин) необхідно суворо дотримуватися регламенту їх використання (норма витрати, кратність застосування, термін очікування).
(Далі буде)
М. Піковський, к. б. н., НУБіП України
Фото М. Піковського
Стаття із журналу "Овочеводство", №2014 / 1